Одного мудрого старця запитали:
– Чому так буває в житті: друзів, які стали недругами – багато, а ворогів, які стали друзями практично немає?
Старець дав таку відповідь:
– Подивіться на будинок – його легше зруйнувати, ніж побудувати. І гроші швидко витрачаються, а заробляються довго. І крихкий глиняний посуд розбивається миттєво, а створити його важко.
Так вип’ємо за те, щоб наші молодята у своєму житті творили, будували і заробляли.
***
В одному гірському селі зустрілися якось юна дівчина і гарячий хлопець. Любов їх була сильна і незабаром вони одружилися.
Жили добре, а потім чоловік зібрався у відрядження. – Не хвилюйся, люба, — сказав він дружині. – Я буду вдома через п’ять днів.
П’ять днів минуло, десять, двадцять… А чоловік не повертається. Перелякана дружина згадала десять його друзів, що живуть у різних селах, і всім їм розіслала телеграми: «Чи не знаєш ти, де може бути мій чоловік?» На наступний день вона отримала десять однакових відповідей: «Не хвилюйся, твій чоловік гостює у мене».
Так вип’ємо за друзів, які не підведуть!
***
В горах Кавказу багато столітніх старців, міцних і здорових. А все тому, що ті дні, які людина проводить зі своїми друзями, в хорошій компанії, в рахунок віку не йдуть.
Вип’ємо ж за наших молодих, які зібрали сьогодні друзів на весілля і тим самим продовжили їм життя!
***
Жив у горах веселий молодий джигіт. У нього було багато друзів, вони часто приїжджали в гості, а господар завжди пригощав їх хорошим вином і шашликом. Коли хлопець вирішив одружитися, він попросив батька, щоб той розіслав запрошення його друзям.
Весілля було пишне – прийшли всі родичі, тільки друзів чомусь не було.
– Батько, ти запросив моїх друзів? – запитав здивований син у батька.
– Звичайно, – відповів батько. – Але я написав коротко «Потрібна допомога» і, як бачиш, ніхто не приїхав.
Я хочу випити за молодих друзів, які приходять не тільки на весілля, але і в ті моменти, коли потрібна їхня допомога.
***
Один чоловік був праведним і віруючим. Коли життя його закінчилося, він потрапив на небеса до Бога. Бог за його праведне життя дозволив жити на землі ще багато років і підніс йому три скрині, щоб той відкрив їх тільки тоді, коли повернеться додому.
По дорозі на землю чоловік не втримався і відкрив одну скриню. З неї вилетіла радість і полетіла далеко. Розгублений чоловік відкрив ще одну скриню – з неї вилетіла любов і розчинилася в небесах.
Притискаючи до грудей останній скриня, чоловік повернувся на землю і там відкрив його. Зі скрині вийшла надія, і чоловік залишився з нею.
Так вип’ємо за молодих, щоб вони ніколи не втрачали ні радість, ні любов, ні сподівання!
***
Стара мудрість говорить:
Хочеш щастя на один день – випий склянку вина!
Хочеш щастя на один місяць – зіграй весілля!
Хочеш щастя на один рік – полюби таємно!
А хочеш щастя на все життя – бережи своє здоров’я!
За здоров’я молодих!
***
Нехай в житті наших дорогих молодят буде і печаль, і горе, і біда. Але рівно стільки, скільки крапель вина я залишу в цьому стакані!
***
На березі бурхливої річки сиділа собака. До неї підповзла змія і попросила:
– Я не вмію плавати, перевези мене на той берег.
– А ти не вкусиш мене? – запитала собака.
– Ні, – пообіцяла змія.
Вилізла вона собаці на шию. Пливуть. На середині річки змія вкусила собаку.
– Що ти зробила! – закричала собака. – Ми обидва потонемо! Ти ж мені обіцяла!
– Що тут поробиш, – відповіла змія. – Така вже моя жіноча натура.
Так вип’ємо за непередбачувану жіночу натуру, щоб вона ніколи не коштувала нам життя!
***
Одного разу в горах невелика вовча зграя напала на десятьох мисливців і роздерла їх усіх. В інший раз вовча зграя напала на трьох мисливців. Після кривавого бою всі вовки були вбиті.
Чому вовки роздерли десятьох, але не змогли впоратися з трьома? Тому що в перший раз це були просто десять мисливців, а в другій – троє найкращих друзів.
Так вип’ємо за молодят, нехай їх оточують друзі, з якими не страшні ніякі проблеми!
