13 грудня (за новим стилем) Православна церква вшановує пам’ять Апостола Андрія Первозванного – одного з дванадцяти апостолів.
Святий апостол Андрій Первозванний був родом із Віфсаїди Галілейської. Жив він згодом у Капернаумі, на березі Генісаретського озера разом із братом Симоном, займаючись риболовлею. З юних років апостол Андрій вирізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя , який сповістив про Боговтілення. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію та Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом. Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим визнав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра .
Після Воскресіння і Вознесіння Христового, свідком якого також був святий апостол Андрій, він повернувся до Єрусалиму. Тут у День П’ятидесятниці разом з іншими апостолами та Пресвятою Богородицею, апостол Андрій сповнився Духа Святого, як пророкував Сам Господь.
З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався до Єрусалиму. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію, Причорномор’я (за переказами Грузинської Церкви, апостол Андрій проповідував разом з апостолом Симоном Канаїтом в Абхазії, де апостол Симон прийняв мученицьку кончину). Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця майбутнього Києва, де, як розповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських горах, звернувшись до учнів своїм зі словами: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог зведе багато церков»…
Через землі варягів святий апостол Андрій пройшов у Рим і знову повернувся до Фракії. Тут у невеликому селищі Візантії (майбутньому Константинополі) він заснував християнську Церкву, посвятивши на єпископа одного з сімдесяти апостолів Христових – Стахія.
На своєму шляху апостол Андрій зазнав багатьох скорбот від язичників. Його били, виганяли з міст. Але Господь зберігав свого обранця і за його молитвами творив чудові чудеса.
Останнім містом, куди прийшов святий апостол Андрій Первозванний, і де він прийняв мученицьку кончину в 62 році, було місто Патри (Патрас). Тут по молитві апостола видужав тяжко хворий Сосій, знатний городянин. Накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського та його брат філософ Стратоклій.
Це спонукало жителів міста приймати від апостола Андрія святе Хрещення, проте правитель міста консул Егеат залишався затятим язичником. Святий апостол з любов’ю і смиренністю закликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього.
Розгніваний Егеат наказав розіп’яти апостола. З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення імператора і зійшов місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати його рук і ніг до хреста, а прив’язати їх. За переказами, хрест, на якому був розіп’ятий святий апостол Андрій Первозванний, мав форму літери «Х» та отримав назву «Андріївський хрест».
Два дні апостол з хреста навчав городян, що зібралися навколо. Люди, які слухали його, щиро співчували йому і вимагали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол почав молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не слухалися. Розіп’ятий апостол, воздавши Богові хвалу, сказав: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій» . Тоді яскраве сяйво Божественного світла освятило хрест і розп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний уже зрадив свою душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його. Мученицька смерть апостола Андрія Первозванного була приблизно в 62 році.
У 357 році мощі святого апостола Андрія Первозванного були урочисто перенесені до Константинополя і покладені у храмі Святих Апостолів поряд з мощами святого апостола та євангеліста Луки та учня апостола Павла – апостола Тимофія. Після взяття Константинополя хрестоносцями, у 1208 році мощі святого апостола Андрія були перевезені до Італії та поміщені у кафедральному храмі в Амальфі. При Папі Римському Пії II (1458) чесна глава святого апостола Андрія була перенесена до Риму і покладена в соборі святого апостола Петра.
