Святитель Григорій Палама, архієпископ Солунський, захисник православного вчення про Божественне світло, народився 1296 року в Малій Азії. Під час турецької навали сім’я втекла до Константинополя та знайшла притулок при дворі Андроніка II Палеолога (1282-1328). Отець Григорія став великим сановником за імператора, але незабаром помер. Андронік сам взяв участь у вихованні та освіті осиротілого хлопчика, який мав чудові здібності та велику старанність.
Григорій, ледве досягнувши 20 років, пішов на Святу Гору Афон і вступив послушником до монастиря Ватопед, де під керівництвом преподобного Никодима Ватопедського почав шлях подвижництва і прийняв чернечий постриг. Через рік йому з’явився у видінні святий євангеліст Іоанн Богослов і обіцяв своє духовне заступництво. Мати Григорія разом із його сестрами невдовзі також прийняла чернецтво.
Після преставлення преподобного Никодима інок Григорій проходив 8 років свій молитовний подвиг під керівництвом старця Никифора, а після смерті останнього перейшов до Лаври преподобного Афанасія Афонського. Але через три роки, прагнучи вищих ступенів духовної досконалості, він оселився в невеликій облюдницькій обителі Глосії. Настоятель цієї обителі Григорій почав вчити юнака зосередженій духовній молитві — розумному діянню, яке поступово розроблялося та засвоювалося ченцями, починаючи з великих пустельників 4 століття. Після того, як у XI столітті у працях Симеона Нового Богослова докладне висвітлення отримали зовнішні молитовні прийоми розумного діяння, воно було засвоєне афонськими подвижниками. Досвідчене застосування розумного діяння, що вимагає усамітнення та безмовності, отримало назву ісихазму(від грецьк. “спокій, мовчання”), а самі практикуючі його стали називатися ісихастами.
Через загрозу нападу турків разом із братією святий Григорій перебрався до Солуня (Фессалоніки), де тоді ж був висвячений у сан священика. Свої обов’язки пресвітера святий Григорій поєднував із життям пустельника. У суботу та неділю пастир виходив до народу — звершував Богослужіння і промовляв проповіді. Іноді святий Григорій відвідував богословські збори міської освіченої молоді. Він зібрав невелику громаду ченців-пустельників та керував нею протягом 5 років. В 1331 святий пішов на Афон і усамітнився в скиту святого Сави, поблизу Лаври преподобного Афанасія. У 1333 він був призначений ігуменом Есфігменського монастиря в північній частині Святої Гори. В 1336 святий повернувся в скит святого Сави, де зайнявся богословськими працями, яких не залишав вже до кінця життя.
У 30-ті роки 14 століття у житті Східної Церкви пройшли події, котрі вивели святителя Григорія до низки великих вселенських апологетів Православ’я.
Близько 1330 до Константинополя з Калабрії приїхав учений монах Варлаам. Незабаром Варлаам поїхав на Афон, познайомився там із укладом духовного життя ісихастів і, на підставі догмату про незбагненне істоти Божої вступив у суперечку з ченцями; при цьому він не соромився піднімати на сміх розповіді ченців про молитовні прийоми та про духовні осяяння.
Варлаам вважав неможливим реальне пізнання Бога або зустріч з Ним у земному житті. На думку ж Григорія Палами, така зустріч можлива, в тій мірі, в якій Святий Дух може відкрити людині. При цьому мова йде не про фізичне бачення, а про внутрішнє споглядання «розумними очима».
Палама стверджує, що Бог непізнаваний і недоступний у своїй сутності. Однак людина має можливість залучення до нетварної Божественної енергії, кажучи про яку святитель використовує образ Фаворського світла. При цьому ця Божественна енергія перетворює все наше єство: наш розум, душу, і навіть тіло.
27 травня1341 року Собор прийняв положення святителя Григорія Палами про те, що Бог, недоступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в енергіях, як Фаворське Світло, які звернені до світу і доступні сприйняттю, але є не тварними.
Хоча вчення Варлаама було засуджено, як брехня, і сам він відданий анафемі, суперечки між паламітами та варлаамітами не закінчилися. Патріарх відлучив святителя Григорія від Церкви (1344) і піддав ув’язненню, яке тривало три роки. У 1347 році, коли Іоанна XIV на патріаршому престолі змінив Ісидор (1347-1349), святитель Григорій Палама був звільнений і зведений у сан архієпископа Солунського. 1351 року Влахернський Собор урочисто засвідчив православність його вчення.
За три роки до смерті святитель Григорій повернувся до Солуня. Напередодні його вчинення йому з’явився у видінні святитель Іоанн Золотоуст. Святитель Григорій Палама мирно переставився до Бога 14 листопада (за старим стилем) 1359 року. У 1368 він був канонізований на Константинопольському Соборі при Патріарху Філофею (1354-1355, 1362-1376), який написав житіє і службу святителю.
