У другій половині 3 століття в Олександрії у багатій та знатній родині народилася Катерина – майбутня свята Катерина.
До 17 років дівчина здобула блискучу еллінську освіту і відрізнялася рідкісною красою та розумом. Юнаки з найвідоміших родин імперії шукали її руки, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що погодиться вийти заміж тільки за того, хто перевершить її у знатності, багатстві, красі та мудрості.
Мати святої Катерини була таємною християнкою. Вона повела дівчину за порадою до свого духовного отця, святого старця, який творив молитовний подвиг у відокремленій печері неподалік міста. Старець вислухав святу Катерину і сказав, що він знає Юнака, Який перевершує її у всьому, бо «краса Його світліша за сонячне сяйво, мудрість Його керує всім створінням, багатство Його розливається по всьому світу, але це не зменшує Його, а множить, висота роду Його — невимовна» . Образ Нареченого Небесного породив у душі святої діви гаряче бажання побачити Його. Святій Катерині відкрилася Істина, до якої рвалася її душа. На прощання старець вручив святій Катерині ікону Божої Матері з Богонемовлям Ісусом на руках. Старець наказав з вірою молитися Цариці Небесній, Матері Небесного Нареченого, про дарування видіння Її Сина.
Свята Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Мати Божу, Яка просила Свого Сина подивитися на уклінну перед Ними Катерину. Але Дитина відвернула Своє обличчя від Катерини, сказавши, що не зможе дивитися на неї, бо вона потворна, худородна, злиденна і божевільна, як і кожна людина, не обмита водами святого Хрещення і незапечатана печаткою Духа Святого.
У глибокій печалі дівчина знову пішла до старця. Він з любов’ю навчив її таємницям віри Христової, наказав зберігати цнотливість, безперестанку молитися, і звершив над нею таїнство святого Хрещення. І знову святій Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь лагідно дивився на неї і дав їй перстень, заручивши її Собі. Коли видіння скінчилося, і свята прокинулася від сну, на руці її світилося кільце — дар Небесного Нареченого.
В той час в Олександрію на пишне язичницьке свято прибув сам імператор Максимин (305-313). Крики жертовних тварин, дим і сморід палаючих жертовників, гомін натовпу на ристалищах наповнювали Олександрію. Приносилися й людські жертви – на смерть у вогні прирікали сповідників Христа, які не відступили від Нього під тортурами. Свята Катерина пішла до головного жерця – імператора Максиміна, розповіла про свою віру в Єдиного Істинного Бога і мудро викрила помилки язичників. Краса дівчини полонила імператора. Щоб показати їй торжество язичницької мудрості, імператор скликав 50 найвчених чоловіків імперії. Але свята взяла гору над мудрецями. Вони повірили в Христа і були спалені.
Максимін спробував спокусити святу Катерину багатством та славою. Отримавши гнівну відмову, імператор піддав святу жорстоким мукам, а потім кинув у в’язницю. Імператриця Августа у супроводі воєводи Порфирія з загоном воїнів прийшла до в’язниці. Свята мучениця розкрила тим, що прийшли християнське вчення, і вони повірили.
Наступного дня мученицю знову привели на судилище. Під загрозою колесування їй запропонували жертву богам. Свята сповідала Христа і сама пішла до колеса. Але Ангел розтрощив знаряддя страти. Побачивши це диво, імператриця Августа та царедворець Порфирій із 200 воїнами перед усіма сповідали віру в Христа і були обезголовлені. Максимін знову запропонував святій мучениці заміжжя, але отримав відмову. Свята Катерина твердо сповідала вірність своєму Небесному Нареченому – Христу – і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката.
Мощі святої Катерини було перенесено Ангелами на Синайську гору. У 6 столітті за одкровенням було знайдено чесну главу і ліву руку святої мучениці і з почестями перенесено до новоствореного храму Синайського монастиря.
