Феодор, на прізвисько Студіт, народився у Константинополі 758 року. Стараннями своїх благородних та багатих батьків здобув гарну та багатосторонню освіту. На 32-му році життя Феодор разом із дружиною Ганною вирішили присвятити себе чернечому життю. У Саккудіані, поблизу Константинополя, святий Феодор віддався найсуворішим подвигам чернецтва, ревно продовжуючи вивчати Святе Письмо, тлумачення Святих отців і творіння Василя Великого. Посвячений у пресвітера, Феодор проти своєї волі був обраний ігуменом. Тим часом преподобний Феодор мав новий подвиг протидії порушникам правди та істини Христової.
Цар Костянтин насильно змусив свою дружину Марію прийняти постриг у монастир, а сам одружився зі своєю родичкою. Приклад беззаконня не залишився без наслідувачів. Між наближеними до двору стали повторюватися випадки розлучень та незаконних шлюбів. Преподобний Феодор не захотів залишитися байдужим свідком зневаги до статутів Церкви і виступив викривачем неправди царя.
Розгніваний Костянтин наказав ув’язнити його у в’язницю, звідки після жорстоких катувань у 796 році преподобний разом з 10 ченцями був засланий у ув’язнення в місто Солунь. Після смерті Костянтина його мати цариця Ірина звільнила святого Феодора з ув’язнення і в 798 надала йому управління Студійським монастирем. Преподобний Феодор упорядкував і обгородив чернече життя строгим статутом, відомим під ім’ям Студійського. За цим статутом ченцям заборонялася будь-яка власність; вони мали вчитися різним, необхідним монастиря майстерностям, і робити всі необхідні для побуту роботи.
Незабаром святий Феодор знову зазнав переслідувань від Никифора, який забрав престол у Ірини. У 809 році святий Феодор був засланий на ув’язнення з усіма послідовниками і тільки після смерті царя в 811 році був повернутий до столиці. Через три роки настало гоніння на ікони при Леві Вірменині, і преподобний знову виступив сповідником та захисником істини. За це, після страшних тортур, Лев заслав святого Феодора у віддалене ув’язнення до міста Метоп.
Звідти в 815 році переведений в Анатолію до Боніта, де нікого не допускали до нього, але преподобний Феодор писемними посланнями продовжував діяти на користь Православ’я і встиг навернути багатьох іконоборців. За це били його і мучили голодом і спрагою в сирій в’язниці, але він все переносив з терпінням, а зміцнювався і втішався прилученням святих Тайн.
У 820 році зі смертю Лева Вірменіна закінчилося семирічне вигнання преподобного Феодора Студіта. Повернувшись до Константинополя, святий Феодор не залишився там. Він не хотів бути байдужим свідком продовжуючої єресі, оскільки хоч і заборонено було говорити проти ікон, але водночас ніхто не повинен був наважуватися говорити і на захист їхнього шанування, і вони не були відновлені в Константинопольських храмах. Преподобний Феодор пішов у відокремлене місце, на мис Акріт, поблизу Нікомідії. І тут разом із кількома учнями жив при церкві святого Трифона до смерті своєї 826 року.
