7 грудня 1990 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Закон «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». На честь цієї події 7 грудня в країні відзначається День місцевого самоврядування — професійне свято всіх, хто працює у сільських, селищних, міських, районних та обласних радах, хто представляє багатотисячний загін народних обранців.
Місцеве самоврядування – це, свого роду, спосіб суспільного життя, на основі якого діє самоврядне суспільство. Це давня слов’янська та давньоруська традиція, яка бере свій початок із часів Київської Русі. Це вибір вільних громадян, які довіряють обраним ними представникам та наділяють їх владними повноваженнями. Тільки таку владу можна вважати справді народною — владою не над суспільством, а законною владою самого суспільства, для суспільства та в інтересах суспільства.
У жовтні 1985 року у Страсбурзі європейськими державами було схвалено міжнародний пакт, що зветься «Європейська хартія місцевого самоврядування» (European Charter of Local Self-Government). Цей пакт зіграв і продовжує відігравати важливу роль у становленні та розвитку класичної моделі місцевого самоврядування як у старих, так і в нових європейських демократіях.
15 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Хартію, яка таким чином стала частиною національного законодавства.
На жаль, з часу ратифікації Україною Хартії законодавство про місцеве самоврядування так і не приведене у відповідність до низки її базових положень. Певні сподівання покладалися після запровадження Дня місцевого самоврядування, встановленого Указом Президента №1250/2000 від 25 листопада 2000 року, враховуючи велике значення місцевого самоврядування для розвитку народовладдя, демократизації суспільних відносин та зміцнення української державності.
